Ми живемо у світі, який переповнений інформацією та різними стимулами. І психологів завжди зацікавило, як людина сприймає такий хаотичний і непередбачуваний світ. 

На початку 20 століття группа психологів, -  Макс Вертгеймер, Вольфганг Кьоллер и Курт Коффк, вивчали особливості сприйняття людини, і результатом їх праці став новий напрямок - гештальтпсихологія. А в середині 20 століття Фредерік Перлз  започаткував гештальт-терапію.

Тож, що означає слово «гештальт» в психології та психотерапії?

В перекладі слово «Gestalt» - це форма, чи фігура, а краще - цілісність.
Ми сприймаємо якусь мелодію цілісно, а не як набір окремих звуків. Або сприймаємо цілісно обличчя людини, а не окремо очі, рот, ніс. Цей принцип носить назву холізм, і він є головним в гештальтпсихології. Тобто, цілісний образ - це завжди щось більше ніж сукупність його окремих елементів.

Весь внутрішній і зовнішний світ людини, оточуючі речі, його тіло, емоції, спогади, мрії - це все є базовим фоном, і на цьому фоні сприйняття людини в конкретний момент може виділити окремий цілісний образ, фігуру. Наприклад, уявимо хлопця, який сидить в кавярні і смакує каву. Він може відчути її аромат, і цей аромат буде фігурою, а все інше стає в цей момент фоном. Або, вдихнувши аромат кави, він може поринути в свої спогади про подругу, з якою ласував подібною смачною кавою в минулому. І в цей момент фігурою вже стане цей спогад, а аромат ховається у фоні. А далі, хлопець може почути знайому пісню і почати підспівувати, і спогад вже стає фоном, а мотив пісні в цю мить є фігурою. І так безкінечно одна фігура змінює іншу, один образ виринає із фону, а інший пірнає у фон.

Тобто ми помічаємо якийсь один цілісний образ із всього оточуючого простору (як зовнішнього, так і внутрішнього) в конкретний момент часу, - і саме цей цілісний образ і є гештальтом.

Але ще важливо зрозуміти, що наше сприйняття постійно намагається домалювати цілісність. Наприклад, якщо хтось почне креслити коло, і напів малюнка в нього зламається олівець, то людині, яка буде спостерігати за цим процессом, все одно відразу здається зрозумілим, що автор малюнка намагався зобразити саме коло, а не квадрат чи якусь іншу фігуру.
Мозок не просто сприймає та обробляє інформацію ззовні, - він намагається передбачити, що відбувається «зовні», а потім порівнює прогноз з реальністю. 

Як і коло в попередньому прикладі, так само можуть сприйматись якісь життєві ситуації. І складні поведінкові реакції також працюють по законам гештальту. 
Так, в кожен конкретний момент часу для людини набуває актуальності певна потреба. Ця потреба стає фігурою на  фоні, через неї з'являються певні емоції. А коли потреба задовольняється, можна сказати, закривається гештальт. Далі виникає інша потреба . І так далі на протязі всього життя.

І ця схема працює на всіх рівнях, починаючи з базових потреб, голоду, спраги, і закінчуючи глобальними планами на життя. Голод та спрагу рано чи пізно людина задовольняє, а ось більш складні потреби далеко не завжди.

Не закриті потреби створюють напругу, більше беруть на себе ресурсу, засідають в пам яті. Про незавершені ситуації, чи іншими словами, незавершені гештальти, ми пам'ятаємо завжди більше. Так, наприклад, підводячи підсумки минулого року, ми можемо краще згадати, які із запланованих цілей ми так і не досягли, аніж відразу згадати свої досягнуті цілі. Або так офіціант дуже добре пам'ятає всі неоплачені замовлення і швидше забуває ті, що клієнти вже сплатили.

Незакінчені дії ми не тільки краще пам'ятаємо , але і прокручуємо в своїй пам'яті, намагаємось їх повторити. Такі не закриті гештальти погано впливають на психіку. Людська психіка прагне цілісності, рівноваги, а для цього їй завжди потрібно задовольняти потреби і вступати у контакт із середовищем. Коли потреба задоволена, кажуть, що гештальт закритий.